Культурна спадщина Пам’ятник Іоасафові Бєлгородському
Інформація
Адреса
Прилуки, вул. Шевченка
(на площі Йоасафа Бєлгородського)
Йоасаф Бєлгородський (світське ім’я — Яким Андрійович Горленко; 8 (19) вересня 1705, с.Замістя Прилуцького району, — 10 (21) грудня 1754, село Грайворон, нині Бєлгородської області Російської Федерації) — український освітній та церковний діяч, письменник. Син прилуцького полковника, союзника Шведського королівства Андрія Горленка. Онук Гетьмана України Данила Апостола та рідний дядько класика української літератури Григорія Квітки-Основ’яненка.
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), з 2 червня 1748 — правлячий єпископ Бєлгородський і Обоянський РПЦ (б).
Протягом понад півтора століття зберігалися його нетлінні мощі в Троїцькому соборі монастиря в Бєлгороді. Шанування Іоасафа в народі як святого і чудотворця, навколо імені якого склався ряд сказань, а також зцілення і чудеса, що відбулися у його труни і на могилі послужили підставою для численних прохань про його канонізацію.
В 1911 році був прославлений у лику святителів.
Крім церковно-організаційної та просвітницької діяльності, Йоасаф уславився літературними творами. Частина з них (проповіді, листи, молитви) за жанром та стилем досить звичні для церковного діяча.
Біографія Іоасафа, складена його родичем, відомим українським письменником Г. Ф. Квіткою, видана в Києві в 1836 році, інша біографія — Кулжинського, 1883. Важливий біографічний матеріал по консисторським документам знаходиться в «Історико-статистичному описі Харківської єпархії», архієпископа Філарета
У вересні 2011 року в м. Прилуки встановлено пам’ятник Іоасафу Бєлгородському, на честь 100-річчя його канонізації.
Йоасаф Бєлгородський (світське ім’я — Яким Андрійович Горленко; 8 (19) вересня 1705, с.Замістя Прилуцького району, — 10 (21) грудня 1754, село Грайворон, нині Бєлгородської області Російської Федерації) — український освітній та церковний діяч, письменник. Син прилуцького полковника, союзника Шведського королівства Андрія Горленка. Онук Гетьмана України Данила Апостола та рідний дядько класика української літератури Григорія Квітки-Основ’яненка.
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), з 2 червня 1748 — правлячий єпископ Бєлгородський і Обоянський РПЦ (б).
Протягом понад півтора століття зберігалися його нетлінні мощі в Троїцькому соборі монастиря в Бєлгороді. Шанування Іоасафа в народі як святого і чудотворця, навколо імені якого склався ряд сказань, а також зцілення і чудеса, що відбулися у його труни і на могилі послужили підставою для численних прохань про його канонізацію.
В 1911 році був прославлений у лику святителів.
Крім церковно-організаційної та просвітницької діяльності, Йоасаф уславився літературними творами. Частина з них (проповіді, листи, молитви) за жанром та стилем досить звичні для церковного діяча.
Біографія Іоасафа, складена його родичем, відомим українським письменником Г. Ф. Квіткою, видана в Києві в 1836 році, інша біографія — Кулжинського, 1883. Важливий біографічний матеріал по консисторським документам знаходиться в «Історико-статистичному описі Харківської єпархії», архієпископа Філарета
У вересні 2011 року в м. Прилуки встановлено пам’ятник Іоасафу Бєлгородському, на честь 100-річчя його канонізації.
Карта