Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників.
Дизентерія – це гостра або хронічна інфекція, яка протікає з явищами загальної інтоксикації і вражає переважно товстий кишечник людини. Захворювання може мати як гострий, так і хронічний характер. Збудник дизентерії у дорослих і дітей – різні види кишкових паличок, які проникають в організм під час вживання заражених продуктів харчування або при контактах із хворою людиною.
Варіант стрептококової інфекції, що викликає ангіну та висип на шкірі, а також симптоми інтоксикації. Може призвести до ускладнень з боку серця та нирок.
Краснуха – Це вірусна інфекційна хвороба, яка проявляється у вигляді висипки, дуже швидко поширюється по шкірних покривів. Лімфатичні вузли хворого при цьому збільшуються, спостерігається невелике зростання температури тіла. Найбільш часто це захворювання вражає дітей від одного року до семи років.
Педикульоз (від лат. pediculus «воша»), або вошивість — паразитарне захворювання шкіри та волоссся. На людині може паразитувати головна воша (Pediculus Humanus Capitis), платяна воша (Pediculus Humanus Corporis) та лобкова воша (Phtyrus Pubis). Відповідно до цього розрізняють педикульоз головной, платяний та лобковый. Може також виникати змішаний педикульоз,(напр. одночасно головний та платяний). Хворіють ним всі прошарки населення та вікові групи.
Найпоширенішими з вітамінів є:
Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.
Пам`ятка бля батьків
Діти часто травмуються або можуть завдати тілесних ушкоджень одне одному під час гри. Травмування може спричинити як поведінка самої дитини або її однолітків, так і необачність дорослих. Тому найважливіше завдання батьків — створити відповідне середовище для безпечної гри дітей, аби запобігти їх травмуванню.
1