Казкотерапія, як засіб всебічного розвитку дітей дошкільного віку. (вихователь Волощенко Л.І)

ВИНИКНЕННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ.

Що таке казка? Чарівні історії про принців і принцес із казкових королівств? І так, і ні. Насправді казки можуть дуже багато, їх потенціал величезний:

  • ними можна просто зацікавити дитину;
  • приспати її на ніч;
  • надихнути на зміни;
  • справити виховний ефект;
  • вирішити якусь психологічну проблему.

Чому кожного малюка так цікавить казка? Ми обговорюємо різні методи виховання та навчання, використовуємо нові програми, моделі, проекти. Але незмінним помічником у вирішенні різних завдань була, є і буде казка. Що таке казка всі добре знаємо. Термін «терапія» використовуємо рідше. Асоціація, що одразу виникає, — це «лікування». Але не тільки.

КАЗКОТЕРАПІЯ – це:

  • процес утворення зв′язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність;
  • напрям практичної психології що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки;
  • терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть виявитись риси особистості, щось не реалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне – виникає відчуття захищеності;
  • лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;
  • одна з проективних методик аналізу особистості, один із способів більше дізнатися про себе;
  • інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов′язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент передачі досвіду «із вуст в вуста» – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень.

КАЗКА НЕСЕ ДЛЯ ДИТИНИ ВАЖЛИВІ ІДЕЇ:

  • навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу.
  • Речі, які ожили здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини.
  • Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.
  • Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети.

         Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно:

І. АНАЛІТИЧНИЙ. Ознайомлення із змістом казки, бесіда про те, що знаходиться на поверхні.

ІІ. ОПЕРАТИВНИЙ. Доцільно використати  освітню виховну технологію ТРВЗ.  Діти мають навчитися по – своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати зміст подій.

ІІІ. ВВЕДЕННЯ МОРАЛЬНОГО ПРАВИЛА. Обирання гуманного розв′язання, яким діти мають користуватися у подальшому житті.

ТРАДИЦІЙНІ РОБОТИ З КАЗКОЮ:

  • читання;
  • розповідь;
  • бесіда;
  • драматизація;
  • інсценування.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ З КАЗКОЮ:

  • переплутування сюжетів героїв;
  • змінювання характеру героя;
  • змінювання місця, часу, події;
  • змінювання кінцівки казки;
  • складання казки за схемою.

            У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дошкільнят. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

 

КАЗКОТЕРАПІЯ  ЯК  ПСИХОЛОГІЧНИЙ  МЕТОД  ВИКОНУЄ  ТРИ ФУНКЦІЇ:

  • ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже на явних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини про які вона не хоче говорити вголос.
  • ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини.
  • ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

         Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат не можливо передбачити, він завжди індивідуальний.  Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор.

У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичніприйоми:

  • аналіз;
  • розповідь;
  • складання;
  • інсценування;
  • драматизація;
  • лялько терапія;
  • арт-терапія;
  • психодинамічні медитації.

         Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Незважаючи на те, що казкотерапія є найдавнішим засобом практичної психології, сам термін виник лише на прикінці ХХ століття.

Формуванню казкотерапії передували три етапи:

  • Етап спонтанного створення та передачі історій. Він триває й досі, оскільки людство не перестає придумувати казки.
  • Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі розпочали брати Грім, Шарль Перро, Володимир Даль.
  • Етап використання казки яу «упаковки» основного інструментарію психолого – педагогічної роботи. На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з′явилося саме поняття казкотерапії, почав розвиватися цей напрям у психології.

ОСНОВНІ ІДЕЇ КАЗКОТЕРАПІЇ.

         Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні.

         Провідні принципи казкотерапії:

  • усвідомлення власних можливостей;
  • усвідомлення цінності власного життя;
  • розуміння закону причини та наслідку;
  • пізнання різних стилів світовідчуття;
  • пізнання світу власних емоцій та переживань;
  • свідома творча взаємодія зі світом;
  • внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

МЕТА ЗАСТОСУВАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ.

         Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують відповідні  результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії  у кожному конкретному випадку, зокрема:

  • казкотерапія, як спосіб передачі досвіду «З ВУСТ У ВУСТА» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини.
  • казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.
  • казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Завдання педагога чи психолога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини. 

       Наразі казкотерапію вважають найбільш м′яким методом психотерапії. Він працює без обмежень і є надзвичайно ефективним. Найкращі результати  можна спостерігати у роботі з дітьми, які найактивніше співпереживають казковим героям. Як ми знаємо,  у ранньому віці у дітей переважає правопівкульний  тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно – чуттєве сприйняття світу. Тому важлива для дитини інформація ліпше засвоюється через яскраві образи.