Допоможіть своїй дитині оволодіти елементами грамоти.

 

 Процес письма в нормі здійснюється на основі достатнього рівня сформованості певних мовних і немовних функцій: слухової диференціації звуків, правильної їх вимови, мовного аналізу і синтезу, сформованості лексико-граматичної сторони мовлення, зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень.

         Не сформованість будь-якої з вказаних функцій викликає порушення процесу оволодіння письмом - дисграфію, яка є основним видом порушення писемного мовлення учнів. До цих порушень належить і аграфія -  повна нездатність до засвоєння процесу письма.

         Зміст логопедичної роботи знаходиться у відповідності з програмою навчання елементів грамоти, вивчення рідної мови. В процесі логопедичної роботи здійснюється корекція порушень мовлення, закріплюються правильні мовленнєві навички, формується практичний рівень засвоєння мови.   Але пам’ятайте, що лише спільні зусилля вчителя-логопеда, вихователя  і батьків – запорука успішності корекційно-відновлювальної роботи з вашою дитиною.

         Пропонуємо Вам, шановні батьки, регулярно проводити з дітьми ігри-заняття з розвитку мовлення, допомогти їм у формуванні початкових навичок читання  й письма, в розвитку фонематичного слуху, аналізу і синтез. Допоможіть закріпити та розширити знання про звук, слово, наголошений та ненаголошений склад, речення. Пояснюючи завдання, обов'язково пересвідчуйтесь, чи дитина все зрозуміла правильно. Стежте за тим, щоб вона не перевтомлювалась. Із появою ознак стомлення, не­уважності припиняйте гру-заняття або робіть перерву. Краще працювати з дитиною частіше, але не більше, ніж 20 хвилин поспіль.

 1 .  Мовлення і  речен

Слова в мовному потоці можуть поєднуватись в речення.  Наша мова складається із речень. Речення бувають розповідні, якщо в них про щось або про когось розповідається, в кінці такого речення ставиться крапка. Питальні речення, якщо в них про щось або про когось запитується, в кінці ставиться знак запитання. Окличні речення – це якщо слова в ньому вимовляються з силою. В кінці ставиться знак оклику.Важливо навчити дитину виділяти речення з мовного потоку.

 

2.  Речення і слово.

Вчіть дитину поділяти речення на слова, складати схеми речень.

   Графічно (на схемі) речення позначається так

   |________      -  перше слово в реченні,

   ________      -  кожне наступне слово.  

   Наприклад:  Дівчинка миє яблуко.    |______  ______  _____ .

   Хлопчик катається на велосипеді.                    |______ ______   __   ______ .

  Поступово ускладнюйте завдання. Пропонуйте дитині складати речення за схемою і відповідною кількістю слів, поширювати і скорочувати речення, складати їх за малюнками.

3.  Звукоряд слова.

  Коли ми пишемо та читаємо, то користуємося словами, які складаються із букв.Для розмови ми вживаємо слова, що складаються із звуків. Отже, букви ми пишемо та бачимо, а звуки промовляємо та чуємо. Необхідно навчити дитину послідовно називати звуки в ряду голосних (ау; ое; уи), потім в складі (ам; от, ув).

Надалі допоможіть дитині навчитися:

  • виділяти перший, останній звук у тризвуковому слові ( мак, сад, луг, мир) ;
  • знаходити заданий звук серед інших звуків. Наприклад, доцільно провести гру „Впіймай звук [а]” : серед інших звуків (о,  а, и, в, а, н, );  в складах ( ам, ут, ом, ла); в словах ( сон, Аня, лев, час).
  • визначати місце певного звука в слові. Ця робота проводиться  з опорою на графічні схеми.            

 В цей період доцільно давати дитині такі завдання:

  • «Розсип» слово на звуки ;
  • утвори слово із звуків (наприклад, [у, к, ж]- жук);
  • полічи кількість звуків у словах;
  • відбери малюнки, в назвах яких задана кількість звуків;
  • знайди спільний звук у словах (наприклад:  мир, чиж, син, лив);
  • склади ланцюжок із слів ( наприклад:мак – короп – парта – аркуш - шуба).   

 На наступному етапі звертається увага на тип звука.

 

 голосні

- їх можна голосно вимовляти, протягти, проспівати, при цьому не заважають ні губи, ні зуби, ні язик.

Звуки

 

 

 

приголосні

- при їх вимовлянні видихуване повітря зустрічає перешкоди, йому заважають або губи, або зуби, або язик. Їх неможливо протягти або проспівати.

Голосні звуки :[ а ], [ о ], [ у ], [ е ], [ и ], [ і ]. 

На письмі вони позначаються буквами а, о, у, е, і, и, я, ю, є, ї .

 

м’які (якщо після них ідуть я, ю, є, і, ь)

Приголосні звуки

 

 

тверді(в інших випадках)

[ й ] — завжди м'який звук.

 [ ч ], [ ш ] — завжди тверді звуки.

 [ щ ] — завжди позначає два звуки: щ - [ шч ]: щука [ шчука].

 М'який знак ( Ь) не є звуком, він лише позначає м'якість попереднього приголосного.

 Апостроф ( ‘ )  теж не є звуком, він позначає твердість попереднього приголосного.

 Графічно (на схемі) звуки позначаються так:

Голосний звук

  

 

 Приголосний звук:

м’який

=

, твердий

-
             


4. Склад.

   Слова поділяються на склади. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних. Щоб визначити  скільки складів у слові, треба піднести кулачок до підборіддя: скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова — стільки у ньому й складів.     

    У кожному слові один склад завжди вимовляється голосніше, сильніше. Такий склад називається  наголошеним  (на нього падає наголос). 

   Графічно наголос позначають маленькою похилою рисочкою.

    Наступним кроком є робота над розвитком складового аналізу і синтезу. при формуванні складового аналізу з опорою на допоміжні засоби пропонуйте дитині відстукати слово по частинах (складах), назвати ці склади і порахувати їх кількість. В процесі розвитку складового аналізу робіть акцент на вміння дитини виділяти голосні звуки в слові, ділити слова на склади ( в слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків).

     Доцільними будуть такі завдання:

  • поділити слова на склади і визначити їх кількість;
  • розкласти запропоновані малюнки на купки відповідно до кількості складів у їх назвах;
  • скласти слова з 1, 2, 3-ох складів;
  • додати склад і утворити нове слово;
  • з складів утворити слово ( наприклад:  за, ва – ваза).

Навчання завжди пов'язане з помилками. Виправляйте їх спокійно, доброзичливо, щоб не завдати дитині психологічної травми. Не забувайте хвалити дитину за найменші успіхи й досягнення. Неодмінно закінчуйте гру на позитивних емоціях. Найголовніше — зацікавити дитину пізнанням нового і не відбити в неї бажання пізнавати.

         За умови регулярності проведення ігор-занять ви обов'язково помітите результат: дитина оволодіє комплексом необхідних знань та навичок, поліпшиться її уважність, здатність засвоювати й аналізувати інформацію, збільшиться обсяг і стійкість пам'яті. Отже, наберемось терпіння і разом здолаємо ще один крок уперед до пізнання грамоти, до вміння читати та писати.