Танцювальний етюд
Етюди можуть бути найрізноманітнішими, на різні теми, з різними пластичними рішеннями. Головне їх завдання – пробудження фантазії, поширення власних рішень, які ведуть до розкриття дитини як індивідуальності, особистості.
У будь-якому етюді перед дитиною ставиться конкретне завдання: що я роблю(дія), для чого(мета), при яких обставинах. Тут дуже важливо навчити дитину точному виразному виконанню вправи, жесту. Як сказав К.Станіславський: «Зайві жести – це бруд, сміття, яке забруднює наше спілкування …» Розучуючи з дітьми танцювальний етюд, слід намагатись, щоб під час його виконання брали участь увесь корпус, ноги, голова, руки, адже жест – завершальний, кульмінаційний штрих пози, і він повинен бути виразний, як «жива скульптура», точно передавати образ, стан, або настрій.
Використання даного виду музично-ритмічної діяльності на занятті буде цікавим як для муз керівників, так і для дітей, тому пропоную такі приклади етюдів:
Веселі гуцулята» укр. нар. мелодія
- приставний крок (вправо, вліво);
- переступання піднявшись на носочки;
- вправа «присядка».
«Танець осіннього листочка» муз. А.Філіпенка
- плавні нахили рук(вліво, вправо);
- нахили рук + нахили тулуба (вліво, вправо з прискоренням темпу виконання);
- кружляння на носочках навколо себе, руки в сторони;
- повільне присідання + «засинання».
Для підсилення враження та створення образу «осіннього листочка» можна прочитати вірш: Д.Малишка
«Осінь»
Небеса прозорі
Як глибинь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить, як струна.
Зажурилась квітка
Чує сніг вона.