Індивідуальні форми методичної роботи з педагогами дошкільного навчального закладу

 

Методична робота в дошкільному навчальному закладі повинна спонукати вихователя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяти збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагати молодим вихователям переймати майстерність у більш досвідчених колег та бути досить гнучкою і особистісно-зорієнтованою до кожного педагога.

Як відмічається в педагогічній літературі, методична робота є важливою ланкою системи безперервної освіти педагога. Накопичений достатньо великий досвід організації методичної роботи в дошкільному навчальному закладі, розроблені її форми і методи. Організовуючи методичну роботу, можливо впродовж довгого часу вивчати діяльність вихователів, рівень їх готовності до різних видів діяльності, що дозволяє свідомо сприяти  підвищенню професійній кваліфікації, управляти даною діяльністю за допомогою складання відповідних умов.

За визначенням педагогічного словника, методична робота – це «систематична колективна і індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, направлена на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки і професійної майстерності».

На думку С.Г.Молчанова , методична робота – «обов’язкова складова частина професійно-педагогічної діяльності в межах якої складаються теоретичні продукти (розробки, конспекти і т.д.), забезпечуючи педагогічні та управлінські дії.

Основними завданнями методичної роботи, на думку більшості авторів, є;

  • Ø вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду;
  • Ø ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічної науки з метою підвищення наукового рівня вихователя;
  • Ø збагачення новими, прогресивними і більш досконалими методами і засобами навчання;
  • Ø постійне удосконалювання навичок самоосвіти, надання педагогу кваліфікованої допомоги, як у питаннях теорії, так і в практичній діяльності, в підвищенні результатів його педагогічної праці.

Узагальнюючи вище викладене, треба сказати, що задача методичної діяльності полягає в створенні такого навчального середовища в закладі, де б повністю був реалізований творчий потенціал педагога і педагогічного колективу.

Досвід показує, що більшості педагогам, особливо починаючим, завжди необхідна допомога – з боку досвідчених колег, керівників, старших вихователів ДНЗ, з боку професійного методичного товариства. В даний час ця потреба багаторазово посилилася у зв’язку з переходом до впровадження базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Педагогам стали необхідні спеціальна додаткова підготовка і постійна методична підтримка, щоб грамотно і свідомо будувати цілісний навчально-виховний процес, враховуючи в практиці навчання і виховання різноманітність інтересів і можливостей дітей.

Однак на сьогодні існує проблема низької ефективності управлінських дій по підвищенню професійної майстерності кожного педагога дошкільного навчального закладу. І пояснюється це безсистемністю методичних заходів, відсутністю належного планування, обмеженістю використовуємих  форм. Потреби до особистісних і фахових якостей вихователя постійно підвищується, що призводить до необхідності удосконалювати та урізноманітнювати форми методичної роботи.

Форми організації методичної роботи в сучасному дошкільному навчальному закладі досить динамічні. Вибір конкретної з них залежить від:

  •  педагогічної культури вихователів;
  •  конкретних завдань над якими працює дошкільний навчальний заклад;
  •  морально-психологічного клімату в дошкільному колективі;
  •  якості аналізу результатів діагностування педагогів;
  •  матеріально-технічних можливостей закладу;
  •  інноваційної відкритості;
  •  особливостей організації освітнього процесу;
  •  активності педагогів та керівництва.

В сучасній методичній літературі багато уваги приділяється груповим та масовим формам методичної роботи в дошкільному навчальному закладі, тому пропоную детально розглянути індивідуальні форми методичної роботи з педагогами.

 

Індивідуальна форма методичної роботи – є складовою самоосвіти вихователя, яка здійснюється за індивідуальними планами з урахуванням його професійних потреб, результатів взаємооцінки, рекомендацій керівництва дошкільного навчального закладу, досвідчених педагогів. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі дошкільних та районних методичних об’єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань, розробка проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведення експериментальних досліджень, огляд педагогічних та методичних журналів.

По відношенню до конкретного педагога в методичній роботі головним завданням є формування індивідуальної, авторської, високоефективної системи педагогічної діяльності вихователя, яка повинна бути націлена на збагачення знань педагога, розвиток у нього мотивів творчої діяльності, розвиток педагогічної техніки виконавчого мистецтва.

Перш ніж розпочинати методичну роботу з тим чи іншим педагогом, вихователю-методисту необхідно провести діагностику, опитування, анкетування,  індивідуальну бесіду та визначити, яка проблема йому цікава або у чому він зазнає труднощів, що нового є в педагогічній практиці, а вже потім складати план індивідуального професійного самовдосконалення. Однак дуже важливо, щоб організація такої роботи не була формальною. Щоб цього уникнути, педагог повинен добровільно прагнути самоудосконалення.

 

 

Самоосвіта.

Розвиток особистості педагога нерозривно пов’язаний з його прагненням до самостійного поповнення своїх знань. Тому самоосвіта педагога є найважливішою індивідуальною формою методичної роботи.

Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб дошкільного закладу, із різних джерел – додатково до тих, що здобуті в базових навчальних закладах. Самоосвіту можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці, чи поза ним. Як процес оволодіння знаннями вона тісно пов’язана з самовихованням і вважається його складовою частиною.

В процесі самовиховання у педагога розвивається вміння самостійно організовувати свою діяльність по придбанню нових знань.

Чому педагогу необхідно постійно працювати над собою, поповнювати і розширювати свої знання? Тому, що педагогіка, як і всі науки, не стоїть на місці, а безперервно розвивається і удосконалюється. Об’єм наукових знань з кожним роком збільшується. Вчені стверджують, що знання, якими розпоряджується людство, подвоюються кожні десять років.  Це зобов’язує кожного педагога незалежно від отриманої освіти займатися самоосвітою.

Корній Чуковський писав: «Тільки ті знання міцні і цінні, які ви здобули самі, спонукані  власною пристрастю. Усяке знання повинно бути відкриттям, яке ви зробили самі».

Форми самоосвіти різноманітні:

  • робота в бібліотеках із книгами, періодичними виданнями, монографіями, каталогами;
  • участь в роботі тренінгів, конференцій, науково-практичних семінарів;
  • отримання консультацій спеціалістів, практичних центрів, кафедр психології і педагогіки вищих навчальних закладів;
  • вивчення та творче застосування досягнень передового педагогічного досвіду;
  • ведення власної картотеки з обраної проблеми;
  • робота з банком діагностичних і корекційно-розвиваючих програм в районних методичних центрах тощо.

Організація самоосвіти педагога має наступні принципи:

  • систематичність і послідовність;
  • зв’язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;
  • взаємозв’язок наукових і методичних знань у самоосвітній підготовці вихователя;
  • комплексне вивчення психолого-педагогічних і науково-методичних проблем, лінгводидактичних засад навчання дошколят;
  • відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки педагога, його інтересам і нахилам.

Лише за наявністю таких ознак здійснюється самоосвіта педагога.

Керівник дошкільного навчального закладу так організовує роботу, щоб самоосвіта кожного педагога стала його необхідністю. Самоосвіта  - це перший щабель до удосконалення професійної майстерності. В методичному кабінеті для цього складаються необхідні умови: постійно поновлюються і поповнюються бібліотечний фонд довідниковою і методичною літературою, досвідами роботи, періодичними виданнями; організовуються виставки, в тому числі і тематичні; плануються різноманітні відео- та фото перегляди  тощо.