Методичні рекомендації для вихователів по організації роботи на 2014-2015 р
Інструктивно-методичні рекомендації
«Організація освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах
у 2014/2015 навчальному році»
На сьогодні одним із пріоритетних напрямів державної освітянської політики в Україні є забезпечення якості освіти, зокрема дошкільної, відповідно до вимог нормативно-правових документів, новітніх досягнень писхолого-педагогічної науки і практики, запитів суспільства.
Якість дошкільної освіти, в широкому розумінні, інтегрує важливі складові, врахування яких в педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів сприятиме ефективному функціонуванню дошкільної ланки. До них відносяться потужне нормативно-правове та інструктивно-методичне підгрунття; сучасний програмно-методичний супровід освітньої роботи з дітьми; комплекс дієвих засобів освітнього впливу на формування життєвих компетенцій дітей, їх дошкільної зрілості перед вступом до школи.
Діяльність дошкільних навчальних закладів здійснюється на засадах Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», «Про охорону дитинства» та інших чинних актів вищих органів державної влади.
Зміст освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності в 2014/2015 навчальному році має відповідати основним концептуальним положенням Базового компонента дошкільної освіти, яким визначено вимоги до рівня освіченості, розвиненості й вихованості дитини 6 (7) років перед її вступом до школи. Базовий компонент передбачає оволодіння змістом дошкільної освіти впродовж всього періоду дошкільного дитинства і визнає цінність кожної вікової сходинки в особистісному розвитку при повній реалізації дитиною своїх потенційних можливостей.
Реалізація Базового компонента дошкільної освіти забезпечується освітніми програмами та навчально-методичною літературою, що затверджена або рекомендована Міністерством освіти і науки України чи схвалена для використання в дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України.
У 2014/2015 навчальному році чинними є:
комплексні освітні програми:
- «Оберіг», програма розвитку дітей від пренатального періоду до трьох років (наук. кер. Богуш А.М.);
- «Впевнений старт», програма розвитку дітей старшого дошкільного віку (авт. кол. Андрієтті О.О., Голубович О.П. та ін.);
- «Дитина», програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років (наук. кер. Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н.В.);
- «Дитина в дошкільні роки», освітня програма (науковий керівник Крутій К.Л.);
- «Українське дошкілля», програма розвитку дитини дошкільного віку (авт. кол. Білан О.І, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.);
- «Соняшник», комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку (авт. Калуська Л.В.);
- «Я у Світі» (нова редакція), програма розвитку дитини дошкільного віку (наук. кер. Кононко О.Л.);
- «Стежина», програма для дошкільних навчальних закладів, які працюють за вальдорфською педагогікою (авт. Гончаренко А. М., Дятленко Н.М.);
парціальні освітні програми:
- «Про себе треба знати, про себе треба дбати», програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей віком від 3 до 6 років (авт. Лохвицька Л. В.);
- «Грайлик», програма з організації театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі (авт. Березіна О.М., Гніровська О.З., Линник Т.А.);
- «Радість творчості», програма художньо-естетичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку (авт. Борщ Р.М., Самойлик Д.В.);
- «Граючись вчимося. Англійська мова», програма для дітей старшого дошкільного віку, методичні рекомендації (авт. Гунько С., Гусак Л., Лещенко З.).
Ефективність освітнього процесу дошкільних навчальних закладів багато в чому залежить від якісного навчально-методичного супроводу програм. Це навчально-методичні, методичні посібники, рекомендації для педагогів та батьків; навчальні посібники, енциклопедії, хрестоматійні збірки, робочі зошити, альбоми для спільної роботи дорослого з дітьми. Зазначені види навчальної літератури, варіативно об’єднані автором або самим педагогом в навчально-методичні комплекти, сприяють налагодженню тісної психолого-педагогічної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу та реалізації інтегрованого підходу до формування різнобічно розвиненої особистості дошкільника. Тому доцільним і правомірним є використання в освітній роботі з дітьми комплектів навчальної літератури (односпрямовані, різноспрямовані, тематичні, комбіновані), які відповідають вимогам освітнього стандарту та орієнтовані на виконання завдань чинних програм.
Інформація про наявне програмно-методичне забезпечення дошкільної освіти міститься в Переліку навчальних видань, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в дошкільних навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році, з яким можна ознайомитися на сайтах Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).
Задля підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку у цьому навчальному році педагогічним колективам дошкільних навчальних закладів потрібно спрямовувати свою діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості дитини, починаючи з перших років життя і завершуючи вступом до школи, приділяючи при цьому увагу таким пріоритетним напрямам освітньої роботи:
- забезпечення фізичного, психічного і соціального розвитку дітей раннього віку (від 1 до 3 років), їх безболісної адаптації до змінних умов життя та успішного входження до соціального середовища;
- розвиток духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку на засадах патріотизму;
- трудове виховання в процесі організованої і самостійної предметно-практичної діяльності дітей;
- забезпечення наступності між дошкільною і початковою ланками при реалізації завдань духовного, патріотичного, трудового виховання.
Період раннього дитинства є визначальним у становленні фізично та психічно здорової особистості людини. Здобуття якісної освіти залежить від фундаменту, який закладається у перші роки життя. Тому настільки важливим є організація та проведення педагогами своєчасної освітньої роботи з наймолодшими дітьми.
Основною умовою забезпечення повноцінного розвитку дітей раннього віку є створення у дошкільному навчальному закладі предметно-розвивального простору, який має відповідати принципам безпечності, дитячої активності, динамічності та універсальності, раціональності та збалансованості у наповненні різних осередків, комфортності.
Зважаючи на психолого-фізіологічні особливості розвитку дітей раннього віку, наповнення предметно-розвивального простору повинно сприяти сенсорно-пізнавальному розвитку маленьких вихованців, формуванню у них навичок практичного життя та самообслуговування, оптимізації дитячої рухової активності.
Для реалізації зазначених завдань доцільно використовувати широкий спектр засобів освітнього впливу (різні види ігор, художня література, природа, фізичні вправи, образотворче, музичне мистецтво тощо) в процесі провідної (предметна діяльність) та інших специфічних для раннього віку видів діяльності (емоційне спілкування, ігрова, рухова, пізнавальна, мовленнєва, образотворча, музична діяльність та ін.). Не менш важливою для розкриття внутрішнього потенціалу кожної дитини є вільна самостійна діяльність, під час якої малюк отримує можливість повправлятися у діях з предметами та перевірити власні сили.
Основною формою організації навчально-пізнавальної діяльності з дітьми раннього віку є ігри-заняття з фізичного, сенсорно-пізнавального (розвиток сенсорики, предметної діяльності, ознайомлення з природним, предметним довкіллям), мовленнєвого (розвиток мовлення, художня література), художньо-естетичного (музична, образотворча діяльність) напряму. З огляду на те, що в групах раннього віку (друга група раннього віку, перша молодша група) перебувають діти зі значною різницею у віці і розвитку, за формою організації найдоцільнішими є індивідуальні та підгрупові ігри-заняття. Педагогу важливо вміти розподіляти час у діяльності дітей різних підгруп, забезпечуючи при цьому індивідуальний та диференційований підходи.
Орієнтовна тривалість ігор-занять визначається віковими та індивідуальними особливостями розвитку дітей. Так з дітьми віком до 1 року 6 місяців тривалість ігор-занять не повинна перевищувати 8 - 10 хвилин, від 1 року 6 місяців до 2 років – 10 хвилин, від 2 до 3 років – 15 хвилин. Ігри-заняття з дітьми раннього віку доцільно проводити в обидві половини дня, їх тематика при необхідності повторюється, закріплення отриманих знань, вмінь відбувається в різних видах повсякденної життєдіяльності дітей.
Особливої уваги з боку педагогічних колективів потребує питання забезпечення успішної адаптації дітей раннього віку до нових умов життя в дошкільному навчальному закладі. Ефективність його вирішення залежить від налагодженої тісної взаємодії між педагогами і батьками. Просвітницька робота із сім’ями вихованців може проводитися у різних формах взаємодії з ними (батьківські збори, семінари, бесіди, дні «відкритих дверей», перегляд фрагментів освітньої роботи, інформаційні стенди, тематичні папки-пересувки, газети дитячого садка, «скриньки» запитань та звернень, школи турботливих мам та татусів, електронні бібліотеки, онлайн-консультації, онлайн-екскурсії, вебінари тощо) та має передбачати ознайомлення батьків із віковими особливостями психолого-фізіологічного розвитку дітей раннього віку та специфікою освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.
З метою уникнення складнощів у перші тижні адаптаційного періоду педагогам варто приділяти належну увагу створенню комфортних, наближених до звичних, для дитини умов життя. Зокрема, необхідно передбачити у предметно-розвивальному просторі групової кімнати розміщення знайомих дитині «домашніх» іграшок або предметів побуту, дозволити їй відвідувати дитячий садок за індивідуальним розпорядком дня (лише на кілька годин у певні режимні моменти), терпляче ставитися до її потреб та інтересів, підтримувати у неї позитивні емоції, прагнення до самостійності, радіти успіхам.
Особливого значення на цьому періоді набуває зміна стилю спілкування дорослого з дитиною від ситуативно-особистісного, коли домінують емоції, використовуються пестливі слова, звертання, до ситуативно-ділового, більш стриманого, коли дорослий стає співучасником предметної діяльності дитини.
Питання розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку на сьогодні є ціннісно пріоритетними. Вони актуалізовані нагальними потребами часу і недостатністю уваги освітній роботі з цього напрямку в усіх ланках освіти.
Оскільки духовний потенціал особистості виявляється через її духовні потреби і цінності (інтелектуальні, моральні, естетичні), емоційну культуру, моральні та естетичні ідеали, світогляд, здатність до творчості, основні шляхи його формування у дошкільному дитинстві тісно пов’язані із соціально-моральним, емоційно-ціннісним, пізнавальним, художньо-естетичним і креативним розвитком дитини.
Враховуючи вимоги часу, запити суспільства, духовний розвиток особистості важливо здійснювати на засадах патріотизму та толерантного ставлення до людей різних національностей, а це можна зробити через активізацію емоційної сфери дошкільника на основі широкої проінформованості про історію, традиції, культуру рідної країни.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на інтересі до найближчого соціального, природного і культурного довкілля (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій, звичаїв свого народу).
Витоки позитивного ставлення до світу закладаються на основі виховання любові, поваги до найрідніших людей (мама, тато, бабусі, дідусі, брати, сестри), усвідомлення тісних взаємозв’язків між поколіннями. Педагогам варто звертати увагу на формування у дошкільників дієвих емпатійних проявів по відношенню до близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога, потрібно виявляти ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї та теплоту рідної домівки.
Патріотичне виховання передбачає ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому, акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни. Дошкільникам потрібно давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми та ін.), специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.
Гартування маленького патріота включає роботу із формування уявлень про назви рідного міста або села, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Також дітей дошкільного віку слід ознайомлювати із державною символікою України (прапор, герб, гімн). Цікавою і корисною для дошкільників може бути інформація про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів) та характерні риси українського народу взагалі (гостинність, працелюбність, доброзичливість, миролюбність, творчість, мудрість тощо).
Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу при ознайомленні з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символіки (верба і калина, вінок, рушник).
Надзвичайна роль народних традицій та обрядів у формуванні патріотично налаштованої особистості: вони повертають дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають вияву толерантності стосовно до всього живого. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями у дітей збагачуються емоційні враження, знання про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.
Виховання любові до Батьківщини, гордості за свою країну повинно поєднуватися із формуванням доброзичливого, толерантного ставлення до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Необхідно сприяти формуванню у дітей етики міжнаціонального спілкування, яка передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до однолітків і дорослих різних національностей, їхніх традицій і звичаїв, інтерес до їхнього життя, культури.
Для реалізації вище окреслених завдань педагогам і батькам необхідно створювати умови для накопичення дітьми першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.
Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини перевагу слід надавати іграм та ігровим вправам. Педагогам необхідно приділити увагу організації творчих ігор (сюжетно-рольових, драматизацій за літературними творами, конструкторсько-будівельних), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації.
Значні потенційні можливості у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку мають спостереження у природному, культурному, соціальному довкіллі, екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць, читання художньої літератури та слухання народної, класичної, сучасної музики, розглядання витворів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, бесіди і розмови на різні теми, самостійне складання дітьми розповідей-міркувань відповідної тематики з метою вироблення у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей, що стануть підґрунтям для подальшого вироблення переконань і світоглядної позиції особистості.
Унаочненню і більш швидкому засвоєнню навчального матеріалу сприятимуть розглядання картинок, фотографій, перегляд відеофільмів, ілюстрування подій і явищ, причин і наслідків дій та вчинків людини, моделей поведінки, варіантів розв’язання морально-етичних ситуацій за допомогою фігурок фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній дошці. Не менш ефективною формою освітньої роботи із патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси).
Одним із важливих аспектів освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах, що потребує на сьогодні особливої уваги з боку дорослих, є трудове виховання, яке здійснюється в процесі організованої і самостійної предметно-практичної діяльності дітей.
Воно спрямовується на формування у вихованців перед вступом до школи елементарної обізнаності з працею дорослих, інтересу і поваги до різних професій; ціннісного ставлення до результатів людської праці; бажання долучатися до посильної предметно-практичної діяльності й прагнення виявляти творче ставлення до неї; базових умінь, навичок у різних видах праці та якостей особистості (відповідальність, самостійність, працелюбність, креативність).
При реалізації основних завдань трудового виховання дітей педагоги дошкільних навчальних закладів мають керуватися вимогами чинних програм щодо завдань, змістового наповнення і форм організації вихованців при залученні їх до таких видів праці, як самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця. При цьому, рекомендується наповнювати дитяче буття традиційними формами організації праці: доручення, чергування, колективна праця.
Важливо пропонувати дітям доручення, різноманітні за складністю (прості, складні), способами організації вихованців (колективні, підгрупові, індивідуальні), тривалістю виконання (довготривалі, короткотривалі), періодичністю (систематичні, епізодичні), змістом (пов’язані з іграми, організацією занять і побутових процесів, виконанням прохань дорослих або інших дітей).
Доцільно не лише пропонувати вихованцям передбачені програмами традиційні види чергувань по їдальні, заняттях, куточку природи, а й урізноманітнювати види чергувань, організовуючи їх також в ігрових осередках, на ігрових майданчиках тощо.
Колективна праця організовується зі старшими дошкільниками 1–2 рази на тиждень з огляду на прояви у цьому віці готовності брати участь у загальній справі, діяти узгоджено, виконувати свої обов’язки і мотивовано заради спільного результату. Дітям можна пропонувати колективне виконання робіт з прибирання групового приміщення, куточка живої природи, книжкового, ігрового, фізкультурного осередків, ігрового майданчика.
Належне місце у дитячому бутті має посісти спільна з дорослими праця, де є нагода для дитини відчути себе на рівні зі старшими, продемонструвати власну ділову спроможність, соціальну значущість, дорослішання.
Особливу увагу необхідно приділити мотивації предметно-практичної діяльності дітей, поступово до старшого дошкільного віку формуючи мотиви соціально-морального, ціннісного, пізнавального, естетичного характеру (допомогти оточуючим, заслужити довіру авторитетної людини, принести користь, радість іншим, потурбуватися про когось або щось, навчитися щось робити, зробити довкілля красивішим, привабливішим тощо).
У контексті ознайомлення дітей із працею дорослих, виховання інтересу і поваги до професій та ціннісного ставлення до результатів діяльності інших людей зберігають актуальність такі форми і методи освітньої роботи з вихованцями дошкільного закладу, як: спостереження за працею дорослих, цільові прогулянки та екскурсії, бесіди і обговорення, розглядання картин, фотоальбомів, перегляд слайдів, читання художньої літератури, сюжетно-рольові, дидактичні ігри, створення проблемно-пошукових ситуацій пізнавального і морального спрямування, особистий приклад дорослого у підготовці та способі виконання певної справи, проявах відповідальності, ініціативності, самостійності, бережливого й поважливого ставлення до результатів своєї і чужої праці та ін.
Якість освіти в значній мірі залежить від забезпечення наступності між суміжними освітніми ланками. Так, на етапі дошкільної освіти реалізація наступності полягає у формуванні готовності дітей старшого дошкільного віку до шкільного життя. А на етапі початкового шкільного навчання - у врахуванні того рівня сформованості життєвих компетенцій, з яким дитина прийшла до школи, опору на нього. Такий підхід забезпечує органічний, природній розвиток особистості дитини.
В центрі уваги педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів має бутизабезпечення кожній дитині перед вступом до школи мінімального освітнього ядра та створення передумов для її безболісної адаптації до нового соціального середовища. При цьому, не варто вдаватися до надмірної інтенсифікації інтелектуального розвитку (навчання читанню, письму, лічбі), до чого останнім часом схиляються окремі педагоги і батьки, мотивуючи це необхідністю якісної підготовки дитини до школи. Важливо посилити ціннісні аспекти виховного значення та забезпечити наступність в роботі дошкільного навчального закладу і початкової школи при реалізації завдань духовного, патріотичного, трудового виховання.
З цією метою необхідно налагодити тісне співробітництво між педагогами дошкільних навчальних закладів і вчителями початкових класів за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким (ознайомлення із завданнями здійснення наступності в роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку з питань формування духовно розвиненої, патріотично налаштованої та працелюбної особистості), методичним (ознайомлення зі змістом, формами та методами освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах та початковій школі з відповідних питань) і практичним (організація виховних заходів за участю старших дошкільників та молодших школярів).
Успішному забезпеченню наступності сприяє організація спільних для педагогів дошкільних навчальних закладів і початкової школи форм методичної роботи. Це педагогічні ради, методичні об'єднання, «педагогічні мости», «методичні всеобучі», «педагогічні діалоги», «круглі столи», «творчі лабораторії», «методичні вітальні», «методичні фестивалі», «панорами творчих ідей і знахідок», «творчі звіти», «авторські школи», семінари, семінари-практикуми, присвячені питанням духовності, патріотичного і трудового виховання дітей старшого дошкільного віку та учнів початкових класів. Доцільним також є залучення педагогів-практиків у спільну творчу діяльність та дослідно-експериментальну роботу, що призводить до нового розуміння наступності в роботі вихователя і вчителя.
Висока якість дошкільної освіти може бути досягнута спільними зусиллями управлінських і методичних служб, наукових установ, практиків та батьків, діяльність яких націлена на досягнення оптимальних результатів освітньої роботи з дітьми раннього і дошкільного віку, забезпечення наступності у реалізації як навчальних, так і основних виховних завдань.